Федерація настільного хокею України оголошує про проведення XV Кубка України з настільного хокею! Після тривалої перерви з 2 жовтня 2021 року, ми знову зберемо найкращих гравців країни та закордонних гравців для захопливих змагань та визначення нового володаря кубка!
- Добрий вечір, Глібе. Багато ветеранів українського настільного хокею навіть не знають, хто такий Гліб Стороженко. Я побачив тебе вперше на одному з тренувань, які свого часу проводив у Харкові Дмитро Мармалюк. До приміщення прийшла родина. Мама спитала лише, скільки буде продовжуватися тренування. Ти вразив тоді всіх. Нечасто новачки гарно грають. Так, майже у всіх з них є свої “коронні” кидки. Але ти грав двома руками! Якими були твої перші кроки в настільному хокеї?
- Доброго вечора, Михайле!
Вже минуло майже чотири роки, як я почав займатися настільним хокеєм. Насправді, згадуючи себе чотири роки тому, коли я ще мешкав у Харкові, я навіть не знав, що існує такий спорт. На той момент я почувався не дуже добре, адже перестав займатися футболом після восьми років тренувань через травму ноги.
Мій батько все одно наполягав, щоб я пішов на якусь іншу секцію, але мені не подобалися інші види спорту. Одного дня він потягнув мене та маму до Центрального парку, де проводився День спорту. Я дивився на різні гуртки, але нічого не припало до душі — все здавалося нецікавим.
Та раптом я побачив намет із настільними хокеями й дуже здивувався. Я згадав, як у дитинстві грав у настільний хокей із батьком та братом. Ми тоді просто грали на підлозі й навіть не знали, що в грі є назви елементів чи певні прийоми.
- Добрий вечір, пане Віталію. Тиждень тому ти створив справжню сенсацію в українському настільному хокеї. Коли ви з сином прийшли вперше на Кубок Донбасу - 2010, ти міг уявити, що через кілька років виграєш один з етапів чемпіонату країни?
- Добрий вечір! В 2010 році я навіть не знав, що такий чемпіонат існує. І якби мені про це сказали, я б точно тоді не планував брати в ньому участь!!! Але, дякуючи Богу, пану Валентину Кораблю та його родині, ми все ж таки захопилися цією грою і поступово почали прогресувати з Романом. Але, якщо стосовно мого сина відразу було помітно, що він був заточений на результат, то для мене на першому місці був азарт і можливість спілкування зі спортсменами мого віку як офіційно, так і в неформальному середовищі. Ще мені дуже сподобалось організовувати турніри та паралельно формувати душевну атмосферу серед їх гостей, у тому числі під час неофіційного спілкування, якщо можна так сказати. Вигравати й навіть просто займати місце на п’єдесталі на останньому етапі я взагалі не планував. Виключенням міг бути тільки ветеранський етап (KLO-Ліга). Там би я точно міг посперечатися за третє місце)))
- На вашому першому з сином турнірі всім більше запам'яталась не твоя гра. Роман вразив всіх. І пройшов шлях від останнього місця на чемпіонаті світу - 2011 до дев'ятого місця на чемпіонаті світу - 2023. Чому він не грає зараз?
- Роман би з радістю грав і зараз, але, на жаль, він вимушений одночасно працювати та навчатися на стаціонарі у виші. Субота з неділею в нього майже ніколи не бувають вихідними днями. Так що тимчасово його та нашу велику сім’ю доповнює на турнірах тільки Карина Пірумшоєва! По секрету – поляна у них вдома стоїть і навіть не припала пилом))