Нещодавно в Умео закінчився чемпіонат світу з настільного хокею. Збірна України привезла зі Швеції 5 нагород різного ґатунку. Золото в індивідуальному жіночому розряді вперше отримала представниця нашої країни Ганна Іванцова. ФНХУ завітала до переможниці. Німецьке містечко Лар, що у Шварвальді, зустріло неймовірною спекою. Навіть ввечері у суботу.

- Добрий вечір, Ганно. Ти піднялася на найвищу сходинку у світовому жіночому настільному хокеї, ставши чемпіонкою світу 2025 року. Чи могла ти сподіватись на таке, коли в лютому 2016 року вперше прийняла участь в одному з етапів чемпіонату України?

- Добрий вечір, настільно-хокейні шанувальники! У цьому інтерв'ю я розповім про себе та свої секрети гри. Будь-яка історія має свої перші кроки. На початку у 2016 році мене цікавила гра і дух змагань. Тоді я не могла уявити, що настільний хокей займе значну частину мого життя. Лідерство в жіночій категорії на чемпіонаті світу раніше було дитячою мрією та важкодоступною метою. Зараз я можу трішки понтанутися та офіційно сказати: “Я - чемпіонка світу з настільного хокею в жіночій категорії!” 

- Хто з твоїх тренерів зробив найбільший внесок у твій успіх?

- Михайло Співаковський. Найбільш за все я хочу подякувати моєму першому тренеру. Він знайшов мене, привів у секцію в Києві та передавав всі свої знання маленькій Ані. Базис розуміння гри, підтримка та кураторство Михайла - все, на чому будуються мої подальші успіхи. Тренер - ключ до перемоги.

- Зараз в Україні продовжується війна. Ти двічі була вимушена покинути свій дім, змінивши рідний Донецьк на Київ, а потім столицю України на маленьке німецьке містечко. Як дві ці події вплинули на твоє життя?

- Ці події змінили моє відношення до світу та мого життя. Після кожного незапланованого переїзду я мусила пристосовуватись до мого оточення, і це було не легко. Коли я приживалась на новому місці, знаходила друзів і цікаві знайомства, переїзд повністю зводив моє оточення на нуль. Непристосованість до нових подій та сум від переїзду з рідного дому до повністю нового оточення та мови - з цим зустрічаються після вимушеного переїзду. Але це допомогло мені навчитись підлаштовуватися до нових умов, знаходити знайомства і бути готовою до різних обставин. Я живу далі і позитивно ставлюсь до всього.

- Знаю, шо нещодавно ти була дуже завантажена. Навчання в українській школі та німецькому ліцеї майже не залишали тобі часу на щось інше. Зараз тобі трохи полегшало. Однак питання залишилося: “Як за такого щільного графіка ти знаходила час для настільного хокею?”

- Графік у мене був щільний. Це правда. В обох навчальних закладах я вивчаю та практикую графічний дизайн. Працюю і отримую освіту на один фах. Чесно кажучи, весь рік я не граю в настільний хокей. Зазвичай, він лежить у мене в підвалі. Лише за 1-2 тижні до турніру я дістаю його та тренуюсь по можливості. Намагаюсь тренуватись мінімум годину в день. Якщо по секрету, буває таке, що до турніру я тренуюсь один раз і без конкретної підготовки приймаю участь у змаганнях. Мій секрет. Наприклад, до турніру Tallinn Cup 2025 я підійшла до настільного хокею один раз, та ще й не до свого, а до “апарату” Германа Петуха. Ми грали з ним серії. В результаті, на етапі світового туру в кваліфікаційній першій групі я посіла друге місце після Оскара Хенрікссона. На жаль у вищій лізі відсутність тренувань дала про себе знати, і я не пройшла до плей-оф.

- Ти багато подорожуєш та ведеш свою сторінку в Інстаграмі. Як багато у тебе там шанувальників?

- Важко сказати) На Інстаграм у мене 700 підписників. Окрім Артема Целуйка, зазвичай це мої друзі, настільні хокеїсти (багато з них додалось після чемпіонату світу в Умео), знайомі та деякі невідомі шанувальники. Мені подобається документувати мої події у житті, тому що потім я можу подивитися свої думки, важливі події, що відбувались рік тому. Через Інстаграм я знаходжу знайомства за інтересами. Це моє хобі, яке я не збираюсь кидати. Інстаграм - це креативний спосіб сказати про себе. Він також напряму пов'язаний із моєю професією дизайнера.

    

- До чемпіонату світу ти вкотре чудово зіграла на німецькому етапі Світового туру German Open 2025, потрапивши до півфіналу. Взагалі твої результати на цьому турнірі упродовж чотирьох років вражають: 2022 — перемога, 2023 — друге місце (вище тільки перша ключка світу), 2024 — п'яте місце, 2025 — четверте місце. Завдяки чому ти постійно граєш на German Open на дуже високому рівні?

- Місто проведення турніру - невеличке містечко Lahr, Німеччина. Я тут мешкаю. Напевно факт, що ти спиш у себе в ліжку вночі, знаходишся в своїй місцевості та відчуваєш себе в безпеці. Це додає сил. На ці змагання приходили моя сім'я та друзі, підтримували під час гри. Це дуже мотивує!

- Ти стала першою жінкою, яка перемогла на одному з етапів Світового туру. Якими були тоді твої враження?

- На одному з передостанніх тренувальних турнірів перед ЧС-2025 ти стала останньою. Такого не траплялося більше 9 років. Як ця подія вплинула на твою підготовку до чемпіонату світу?

- Навіть не знаю, що сказати. Це конфуз. Я не звернула на це увагу. Ми грали в дружній обстановці, і для мене ця поразка здалась непорозумінням. І, звичайно, це вказує лише на непідготовленість і бракування тренувань.

- Перед чемпіонатом світу збірна України знову проводила збори в Будапешті. Твої враження від них?

- Українські збори - це улюблений ритуал, який посилює дух команди, тренує учасників та дарує незабутні спогади. Я дуже вдячна Ніколаю Вербицькому за його зусилля заради команди, за можливість зібратися всім разом та провести незабутній час з командою!

- На груповій стадії жіночого командного турніру ви перемогли збірну Латвії 5-3, програючи по ходу 2-3. Чому в фіналі боротьби не вийшло (0-5)?

- В груповій стадії всі були більш сконцентровані та морально розслаблені. Але в фіналі емоції під час гри вплинули на нас - дівчат. Страх пропустити, страх неправильно передати шайбу на іншого гравця та отримати шару був настільки великий, що впевненості та потужності в нашій грі дуже бракувало. І це ще не все з цікавого. Сталась екстравагантна, але краще кажучи, тупа ситуація. Латвійські суперниці не хотіли грати головний матч групи, фінал жіночого командного турніру, на камеру! І це на чемпіонаті світу! Збочення якесь! Ніколи ще фінал не наполягали грати якомога подалі від камер. Вони запропонували грати біля виходу з арени, що ми ніяк не розуміли. Ми сперечались. Родичі і друзі в Україні та інших європейських країнах дивилися нашу гру, тому ми наполягали на цьому. Але це нісенітниця, тому що по правилу (Пардон, якому? Прим. автора) фінал має бути на камеру, особливо чемпіонату світу. На нашому боці були не тільки українці, а й шведи та й навіть латвійські гравці. Врешті решт ми були праві, хто б міг сумніватись, і почали на камері.

- В фіналі ЧС-2023 в Брюне ти без шансів поступилася Кристі Анні Лагздині? Однак на цьому чемпіонаті світу все було зовсім інакше. Ти була попереду 3-0, потім програла дві грі в овертаймі з однаковим рахунком 0-1 та врешті-решт не залишила суперниці шансів у шостій грі (2-0). Як тебе не зламали дві прикрі поразки?

- В настільному хокеї важливу роль грає психологічна підготовка до гри. Поразка може морально вплинути на настрій та хід матчів. Починаєш нервувати, звинувачувати себе, гравців, столи з погнутим центром та підтримку зі сторони супротивника, яка в три рази більша за кількість української збірної на чемпіонаті. Я навчилась брати верх над емоціями та концентруватись. Коли я програла два матчі через якісь “корчі” зі сторони супротивниці, та ще й в овертаймах, із рахунком гри 0:0 (нонсенс), я залишалась спокійною. Цікаво, що більше нервували мої вболівальники, ніж я. Мій секрет простий. Я тримаю в голові одну думку: “Грай свою гру!” І все! Для більшої зрозумілості, поясню. Головне - не звертати увагу на те, що відбувається навколо. Неважливо, хто що каже, критикує, чи твій супротивник оре як навіжений, чи натовп за ним розривається після забитого Аркадія Паровозова чи Жабочки. Це все неважливо. Не відволікайся, грай, веди шайбу за своїм темпом (допустимим федерацією настільного хокею - не десять секунд шайбу зліва водити, так, Мармалюк?). Спокій - твоя краща допомога. Навіть перевага на рахунку супротивника в 5 шайб - не привід опускати руки. Ніколи. Коли триває час, гра не закінчується. Тому грай. Грай! Я завжди вірю в перемогу, навіть якщо напроти мене стоїть настільно-хокейна зірка - Цайцс. Коли я виграла у Борисова (навіть на відео), забивши за матч 6 шайб, мені було менше тринадцяти років. Мною рухало лише велике бажання перемоги. Тому що я вірю в це. Завжди! З Лагздинею я використала цю тактику - грала свої гру. І до того я розуміла, перевага на моєму боці (рахунок 3:2 в серії), я їй в перші три гри накидала гарних комбінацій, тому і зараз вийде. З такою мотивацією та духом я грала матч.

- У відкритій категорії ти стала 15-ю, а твоя суперниця по жіночому фіналу — 16-ю. До цього чемпіонату світу найкращим результатом для жінок було 22-е місце естонки Марії Савельєвої на ЧС-2021 в Таллінні. Як тобі вдалося посісти настільки високе місце?

- Завдяки українським зборам, психологічній підготовці, досвіду, підтримки близьких та моєї родини, мами, папи, сестер, зятів! Мене підбадьорювало також перше місце в жіночій категорії. Цей титул надає незвичайну впевненість і водночас страх з боку суперника. Що важливо - я була супер спокійна, як ніколи. Тому що головну свою мету - перше місце в жіночому індивідуальному розряді, я виконала. Open був змаганням на перевірку сили. Увійти до плей-оф - головна ціль. Раніше на чемпіонаті Європи та світу я жодного разу не проходила до плей-оф. Я досягла цього в Умео і вже тоді була безмірно задоволена! Мені пощастило потрапити в 1/16 фіналу між двома латишами на шведа Олофа (Улофа. Прим. автора) Блюме. Тому я мала шанси на перемогу. В командному турнірі ми зіграли з ним внічию 4:4 на камеру. Тому під час гри я взялась за гру на максимум, вибиваючи кожну шайбу. Спочатку я програла дві гри. Зібралась морально ще сильніше, мої очі запалали бажанням перемоги. Я просто не могла відпустити цю можливість виграти у нього. Я бачила, що Олаф мене побоювався. І, крикни я сильніше після забитого голу, супротивник може посипатись. Він посідав 12 місце в Світовому рейтингу, я - 63. В останньому матчі за рахунку в серії 3:3 і з овертаймом в 7 хвилин біля нашого столу стояли всі гравці. Адже вони та їх вболівальники закінчили грати. Ми грали так довго, тому що зрозуміли всі сторони один одного в грі, захист кожного з нас був добрий, і ми не могли забити гола. Я думала я здохну, відчувала сильне серцебиття навіть при моєму нормальному спокої. Бананчик в ближній кут закінчив мої страждання, і я пройшла першу стадію плей-оф. Сказати, що я була в захваті,- нічого не сказати. Я тотально була в шоці! Бажання перемогти в кожній грі - моя стратегія.

У матчі з Нільссоном в 1/8 фіналу на камеру я програла 1:4. Але я чітко бачила страх в його очах. Тому перші матчі були з різницею в 1-2 шайби. В силовому плані я була вижата, у Нільсона, на відміну від мене, йшов неперевершений вихід в обидва кути. Ця поразка не була болюча. І до цього ж я спілкувалась з ним на турнірі. Тому я була рада за нього. Я дізналась пізніше від самого Едді Нільссона, що він мене і справді боявся. Адже я перемогла непереможного для нього Олофа, якому він тотально програвав. Нільссон не міг зрозуміти, як я здолала Блюме, тому й боявся. Цікава історія. Наступного разу в плей-оф я не буду поступатись нікому, навіть друзям та добрим знайомим.

- Після чемпіонату світу новини про твою перемогу у жіночому розряді опинилися навіть на українському телебаченні. Що би ти могла сказати кореспондентам “1+1”, якби вони брали в тебе інтерв'ю особисто?

- Грайте в настільний хокей! Це дивовижній світ, сім'я, зграя. Дух змагань та кайф перемог для кожного. Та підписуйтесь на мій інстаграм @ivantsova_anna_

- Існує дуже велика вірогідність, шо наступний чемпіонат Європи пройде в Ларі. Щоб ти побажала відвідати у Шварвальді потенційним учасникам даного турніру?

- Не рахуючи моєї квартири, Europa Park - головне місце відвідання. За думкою мого оточення та Chat Gpt - це найкращий парк атракціонів. Terrassen Bad Lahr - 50-метровий басейн с трьома вишками, двома басейнами для дітей та гіркою - must-visit для всіх мешканців Лара та туристів в літний сезон. International Cafe - інтернаціональне кафе для всіх охочих, яке працює щоп'ятниці. Знайомство з різними культурами, закуски та напої.

  

- Дякую за інтерв'ю. До наступної зустрічі на “льодових аренах”.

- До зустрічі, шановні читачі!