|
НОВИЙ ВИМІР
ВУНДЕРКІНД ЛЕВДАНСЬКИЙ ТА ВСІ, ВСІ, ВСІ
Можливо, звертання до хокейної теми другий тиждень поспіль вельми дивне як для середини літа. Проте сьогодні мова про... настільний хокей. Привід – більш аніж вагомий: збірна України на чемпіонаті світу в Будапешті посіла командне шосте місце, куди як ближче до “маківки”, ніж маємо в класичному, льодовому різновиді гри.
НОВИЙ ВИМІР
ВУНДЕРКІНД ЛЕВДАНСЬКИЙ ТА ВСІ, ВСІ, ВСІ
Можливо, звертання до хокейної теми другий тиждень поспіль вельми дивне як для середини літа. Проте сьогодні мова про... настільний хокей. Привід – більш аніж вагомий: збірна України на чемпіонаті світу в Будапешті посіла командне шосте місце, куди як ближче до “маківки”, ніж маємо в класичному, льодовому різновиді гри.
У своїй підгрупі компанія на чолі з капітаном Дмитром Кудрицьким, здолала норвежців, данійців і канадійців, та й проти однієї з законодавиць моди – Фінляндії – боролася гідно – 6:13. Для довідки: стандартний матч відбувається, образно кажучи, на п’яти “шахівницях” і складається з 25 зустрічей. Разова перемога приносить до скарбнички одне очко. Це і вивело наших земляків у ТОП-шістку вперше в історії участі. З інших досягнень: Євген Левданський фінішував п’ятим у особистому розряді юніорів, таке ж місце посіла ветеранська збірна, а переможцем індивідуальної першої ліги став Михайло Співаковський, до речі, наш колега – оглядач видання “Спорт-Экспресс”. З ним і поспілкувався кореспондент "ГіПУ".
- Може, вам з партнерами увійти до тренерського штабу нашої збірної майстрів шайби?
- Ціную ваш гумор, але насправді наша улюблена гра має неабияку популярність серед країн, які належать до лідерів хокейної спільноти. Традиційно до “великої шістки” настільного хокею входять Швеція, Росія, Фінляндія, Латвія, Чехія, плюс норвежці, яких ми цього разу трохи посунули. Стартова гра з командою Країни фіордів багато в чому визначала нашу подальшу долю. Розуміючи це, команда спробувала стрибнути дещо вище голови й, гадаю, домоглася свого – 12:6. Обіграти когось із згаданої еліти, до речі, господарів одного зі щорічних етапів Світового туру, ми не зуміли, хоча й менше п’яти очок жодного разу не набирали. Вихід нашої дружини до фіналу вже слід розцінювати як велике досягнення. Та, навіть за всього ентузіазму гравців, наша федерація на чолі з Павлом Пилипенко - суто громадська організація, а ті ж латвійці мають дотації від уряду. Повірте, я не жартую.
- Добре! Тоді, яким чином збірна України поліпшує результати?
- Секретів підготовки не менше, ніж відносно чесних засобів виманювання грошей у великого комбінатора. Кажу це як одесит, який одержав новий імпульс уже в середовищі київської школи (точніше в складі клубу “Лісові хащі”). Моє рідне місто також репрезентували в угорській столиці Микита Кушнір, Віталій Сапожников, Олексій Ведерніков, а також перший номер ветеранів Олександр Владиміров. Київські “кити” – перший чемпіон України Дмитро Кудрицький та наш без перебільшення вундеркінд, 14-річний Женя Левданський. Тільки він, крізь кваліфікацію та півтори сотні дорослих претендентів, пробився від України до вищої ліги персонального заліку і став 43-м. Але, мабуть, потрійне навантаження завадило йому стати призером суто юніорського розряду.
- А хіба у вас не існує вікових обмежень?
- Левданський буквально з 12-ти років стабільно виступає в чоловічій номінації, а на торішній першості Європи у Ризі став четвертим з-поміж 18-річних! Під цим же номером його було “посіяно” й тепер. До чвертьфіналу він не відчував перешкод, але тут поступився Матіссу Саулітісу з Латвії. Але зміна в збірної прекрасна. Маю на увазі також його товариша по навчанню в 100-му Покровському ліцеї Євгена Рикуна. Навмисне обмежень ніхто не чинить. Приміром, за чоловічу збірну Данії грала Анетте Енгель, яка проявила себе чудово. До речі, нашій єдиній учасниці жіночих перегонів, киянці Вікторії Чикрій – 13 років, а вона сімнадцята (!) при 23 гравчинях.
- Зізнайтеся, аби займатись настільним хокеєм, треба бути екстремалом?
- Навряд, а от фанатом цієї гри – безумовно. 17 країн, 200 гравців – це тільки щасливчики, яких звела турнірна сітка на такому значному форумі. Кожен матч – школа. Приміром, норвежцю Даніелу Реммему в регулярному чемпіонаті я поступився 1:6, а в серії до двох перемог за виграш нашого дивізіону взяв реванш – 5:3, 6:2. Утім, до свіжоспеченого чемпіона фіна Ронні Нуттунена відстань чималенька. З іншого боку, якщо росіяни тут завоювали рекордну кількість медалей (3-3-3), включаючи своє перше “золото" командного ґатунку, то чому нам через два роки не піднятися теж на якийсь новий щабель? |
