Неділя. 10 жовтня 2004 р. Кіровоградські ентузіасти хоккею на столі знов зійшлися до купи аби пограти в улюблену гру. За два дні тут провели вже другий поспіль груповий турнір.
Цей турнір, як і попередній, було зіграно за скороченним регламентом: в одне коло – без стадії визначення переможця в фінальних іграх „з вибуванням”(плей-оф). Першопричиною такого рішення гравців стало те, що в їх розпорядженні на сьогодні є тільки одне „поле”. Тут підкрадається єретична думка: добре, що допоки на турніри збирається небагато людей. Бо, коли гравців забагато, чекання своєї черги – то вже емоції зі знаком мінус. А хоккей на столі ну аж ніяк не може бути заряджений інакше, як позитивно!..
Цього дня склад учасників турніру помолодшав. Поділ за віком став таким: троє юніорів та троє дорослих. І грали вони за підтримки закладу, який також полюбляють однаково і діти, і дорослі. Мова – про Мультимедійний Тир. Цей тир знаний і шанований не тільки в Кіровограді, а й по всій Україні. Його працівники самі, і перші (ще з десять років тому)!, розробили, запатентували і впровадили в життя ідею використання для стрільби електронного панно, на яке виводиться компьютерне зображення статичної або рухливої мішені. Молодь зазвичай заходить сюди побавитись у вмінні вицілювати усіляких „міжпланетних прибульців-загарбників”, „ворожий спецназ” і таке інше.
Та ми трохи віддалилися від хоккею... Турнірна таблиця цього дня мала такий вигляд: