27 ноября 2011 года в Харькове прошел второй этап II открытого чемпионата Харькова по настольному хоккею. Напряжённый турнирный график не позволил высадиться в городе на Лопани большому курскому десанту — на турнир прибыли всего-то восемь игроков из России. И, тем не менее, этап собрал двадцать участников из трех городов. К основателям ОЛНХ добавились гости из Мариуполя, которые с нового сезона также планируют войти в Объединенную лигу настольного хоккея…

С первых туров лидеры шли плотной группой без потерь заветных очков. В восьмом туре Вячеслав Патехин проиграл Роме Игнатенко, Максим Старков и Александр Макушкин сыграли вничью и наверху в турнирной таблице очутились Головизнин и Шаломаев. После девятого тура, когда Евгений обыграл Михаила, казалось, что судьба первого места решена. Минус три очка и поражение в очной встрече не оставляло чемпиону Харькова шансов на конечный успех. Но это было только начало.

Во второй части турнира харьковчане начали отбирать очки у более именитых гостей. Кроме того, куряне стали слишком миролюбивы во встречах между собой, что при трехочковой системе не замедлило сказаться на результатах. После ничьей в последнем туре (0-0) с основным конкурентом Вячеславом Патехиным победителем этапа ОЧХ в шестой раз подряд стал Михаил Шаломаев. Третье место занял Евгений Головизнин.

- Добрий вечір, пане Віталію. Тиждень тому ти створив справжню сенсацію в українському настільному хокеї. Коли ви з сином прийшли вперше на Кубок Донбасу - 2010, ти міг уявити, що через кілька років виграєш один з етапів чемпіонату країни?

- Добрий вечір! В 2010 році я навіть не знав, що такий чемпіонат існує. І якби мені про це сказали, я б точно тоді не планував брати в ньому участь!!! Але, дякуючи Богу, пану Валентину Кораблю та його родині, ми все ж таки захопилися цією грою і поступово почали прогресувати з Романом. Але, якщо стосовно мого сина відразу було помітно, що він був заточений на результат, то для мене на першому місці був азарт і можливість спілкування зі спортсменами мого віку як офіційно, так і в неформальному середовищі. Ще мені дуже сподобалось організовувати турніри та паралельно формувати душевну атмосферу серед їх гостей, у тому числі під час неофіційного спілкування, якщо можна так сказати. Вигравати й навіть просто займати місце на п’єдесталі на останньому етапі я взагалі не планував. Виключенням міг бути тільки ветеранський етап (KLO-Ліга). Там би я точно міг посперечатися за третє місце))) 

- На вашому першому з сином турнірі всім більше запам'яталась не твоя гра. Роман вразив всіх. І пройшов шлях від останнього місця на чемпіонаті світу - 2011 до дев'ятого місця на чемпіонаті світу - 2023. Чому він не грає зараз?

- Роман би з радістю грав і зараз, але, на жаль, він вимушений одночасно працювати та навчатися на стаціонарі у виші. Субота з неділею в нього майже ніколи не бувають вихідними днями. Так що тимчасово його та нашу велику сім’ю доповнює на турнірах тільки Карина Пірумшоєва! По секрету – поляна у них вдома стоїть і навіть не припала пилом))